Пекельце

Регбісти з Самоа 100 днів сиділи на чужині через карантин. Вони жили на церковному складі та навіть не випивали

Автор:
Дмитро Мрачник
Дата:

pedrojuanito007 / Twitter

Професійна команда гравців регбі з Самоа, що в Океанії, відправилась на виїзний матч до сусідньої Австралії ще 23 лютого. Дорогою назад вони застрягли через закриття кордонів у Новій Зеландії, де провели понад 100 днів.

Про це повідомляє BBC.

Пнад три місяці команда 20 кремезних чоловіків жили в церковному приміщенні новозеландського міста Окленд. Наразі регбісти вже в Самоа, але перебувають на двотижневій обсервації і поки що не можуть зустрітися з рідними.

Спортсмени встигли потренуватися в Новій Зеландії, зіграти один матч в Австралії тапланували повертатися на старт чемпіонату Global Rapid Rugby на батьківщині, проте уряд Самоа оголосив двотижневий карантин для всіх, хто прибув з-за кордону.

Команда встигла повернутися до Окленда, але в Самое заморозили всі авіаперельоти, тож чоловікам довелося понад три місяці ночувати у складській кімнаті.

Регбісти намагалися не нудьгувати і грали в «Бінго» та проводили тренування — їхня кімната перетворилась на спортзал. Використовуючи лазівки в карантинних правилах, чоловіки змогли тренуватися і на дворі — проте спершу поліція намагалась цьому завадити.

Найбільшим негараздом, як розповіли спортсмени, були суперечки щодо грошей, на які грали у «Бінго». Чоловіки також весь час утримувалися від вживання алкоголю, оскільки це невід’ємна частина регбійної культури в Самоа.

Наприкінці квітня Нова Зеландія послабила карантин, і самоанці отримали надію врешті поїхати. Проте уряд Самоа відтягував дату відновлення авіаперельотів. Спортсмени почувалися у своєму церковному приміщені наче в’язні.

Минулого тижня команді нарешті вдалося поїхати додому, через 7 днів закінчується термін їхньої обсервації. Наразі Самоа з її жорсткими антикоронавірусними заходами безпеки — одна з небагатьох країн світу, в якій не зареєстровано жодного випадку хвороби.

На обсервації гравців розділили по одному. І їм уперше за три місяці здалося, що на складі в Окленді було не так вже й погано — на карантині в Новій Зеландії вони жили наче велика родина.