Я знаю, чого ви бажаєте.
Так, зрозуміло, вони спробували розлучити нас, але звʼязок між нами — він дуже сильний, дуже значний. Зрештою, ми розповідали один одному усе, ви і я. Я відкрив вам свої найбільш таємні, найбільш темні секрети. Я відкрив вам, на що здатна людина. Я приголомшив вас тим, що був чесним, але найважливіше — я кинув виклик вашим ідеалам і змусив вас над ними замислитися. І ви довіряли мені, хоча й знали, що не варто цього робити.
Так що нічого не скінчено — і неважливо, що вони говорять. І, крім того, я знаю, чого ви хочете. Ви хочете, щоб я повернувся. Звичайно, деякі повірили всьому і чекали, затамувавши подих, що я зізнаюся. Більше за життя вони хочуть, щоб я заявив, що все сказане є правдою, а я отримав по заслугах. Простіше простого, так? Якби все було так просто. От тільки ми всі знаємо — і ви, і я — життя і політика не бувають простими.
Але ви ж не повірите найгіршим звинуваченнями без доказів? Ви не будете робити висновки, поки не дізнаєтеся факти? Або? Чи ви вже повірили?
Ні, тільки не ви. Ви для цього занадто розумні.
У будь-якому випадку, вся ця історія завершилася таким непереконливим фіналом. А які могли бути проводи. Ось що я маю на увазі: якщо ми щось і зрозуміли з вами за останні кілька років, це те, що в житті та мистецтві не повинно бути нічого забороненого. Ми не боялися ні своїх слів, ні своїх вчинків — і ми, як і раніше, не боїмося. І повірте мені: якщо я не був покараний за те, що зробив, я вже точно не буду покараний за те, чого я не робив.
Звичайно, вони скажуть, що я поводжуся нешанобливо — не граю за правилами. Наче я коли-небудь грав за чужими правилами. Ніколи. І ви мене обожнювали.
У всякому разі, незважаючи на усі дурниці, на усю ненависть, на усі газетні заголовки, на імпічмент без суду, попри все — навіть мою смерть, я почуваюся напрочуд добре. І з кожним днем я все більше впевнений у тому, що ви дізнаєтеся всю правд...
Зачекайте. Адже якщо замислитися, ви не бачили, як я помер. Адже ні?.. Поспішні висновки можуть бути такими оманливими.
Скучили за мною?